НЕЗВ’Я́ЗАНИЙ, а, е.
1. У якого не з’єднані, не стягнуті чим-небудь руки, ноги. Позад ішло кілька чоловіка [чоловік] незв’язаних і за ними шляхтянка.. з дитинкою на руках (Стор., І, 1957, 402); * Образно. [Голос з гурту:] Се ж остатній вечір дівочої незв’язаної волі! (Л. Укр., III, 1952, 351).
2. Позбавлений зв’язку; роз’єднаний, окремий. В якійсь чудній мішанині неслись перед ним обривки гадок, незв’язані, роз’єднані (Хотк., І, 1966, 56); Незв’язані слова.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 313.