НЕЗВ’Я́ЗНО. Присл. до незв’я́зний. Уляна скинула з голови хустку, втерла нею від хвилювання спітніле чоло, заговорила незв’язно, на кожному кроці підшукуючи слово… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 313.