НЕЗЖА́ТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали. — Хліб незжатий покинула [Палажка] на полі (Н.-Лев., II, 1956, 25); Панський хліб майже увесь уже стояв у копах, а на маленьких хлопських нивках і досі було незжате жито (Панч, Гомон. Україна, 1954, 107).
2. На якому залишилися на пні злакові рослини (про поле, ділянку). Незжате поле.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 317.