НЕЗМИ́ВНО. Присл. до незми́вний. Дощі шліфують вимитий граніт, Та кіптява незмивна в’їлась в стіни (Шер., У день.., 1962, 31); Полинна гіркота лягла незмивно на пересохлі уста (Рибак, Час.., 1960, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 319.