НЕЗМІ́НЕНИЙ, а, е. Який не змінився, такий самий. ["Чорне доміно" (незміненим голосом, так, що можна пізнати голос Долорес):] Немає честі нападати ззаду! (Л. Укр., III, 1952, 364); Перед Іваном степ жовтів За сотні літ незмінений (Шер., Дружбою.., 1954, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 319.