НЕЗНА́ЮЧИЙ, а, е. Який не має достатніх знань, досвіду у чому-небудь; // у знач. ім. незна́ючий, чого, ч.; незна́юча, чої, ж. Людина, яка не має достатніх знань, досвіду у чому-небудь. [Передерій:] Та що вам клопіт [вести діло Перепаді]? То клопіт нетямучому та незнаючому, а вам… (Мирний, V, 1955, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 321.