НЕЗНО́СНО. Присл. до незно́сний. Вона посміхалася незносно й погордливо, він ненавидів її за ту посмішку (Загреб., Диво, 1968, 421); // у знач. присудк. сл. Спершу вона було сиділа біля віконця й дожидала, а там уже незносно стало їй сидіти спокійненько (Вовчок, І, 1955, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 322.