НЕЗО́РАНИЙ, а, е. Якого не зорав хто-небудь (про ниву, поле і т. ін.). З острахом бідний орач позира на незорану ниву, На коненята свої (Фр., XIII, 1954, 305); Кілометрів за десять до нього [маєтку] з обох боків дороги, якою ми йшли, лежали незорані, зарослі колючим кураєм поля (Кол.. На фронті.., 1959, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 322.