НЕЗРОЗУМІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до незрозумі́лий. Він прокинувся ще вдосвіта. Зі сну глипнув з дикуватою незрозумілістю в темряву і спочатку не збагнув, де він (Речм., Весн. грози, 1961, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 323.