НЕЗРУ́ЧНО.
1. Присл. до незру́чний. Люди відчували себе незручно у військовій формі (Тют., Вир, 1964, 307); Тамара незручно сіла на кінчику стільця (Хижняк, Тамара, 1959, 71); Помітивши, як незручно почуває себе приїжджий, Вутанька кинулась до нього, задзвеніла привітно: — Роздягайтесь, будь ласка! (Гончар, II, 1959, 158); Василина витерла незручно руками стакани і ненароком повернулась до дзеркала (Н.-Лев., II, 1956, 49).
2. у знач. присудк. сл. Немає зручності; не задовольняє. Спробував заснути — не вдалося. Якось і шум заважає, і незручно навсидьки (Головко, І, 1957, 169).
3. у знач. присудк. сл. Непристойно, соромно. [Лизогуб:] Таке приснилось, що незручно розказувати (Корн., І, 1955, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 323.