НЕЗІПСО́ВАНИЙ, а, е.
1. Який не зіпсувався; придатний для користування.
2. Який не піддався поганим впливам; морально чистий. — Незіпсована, здорова натура, не вміє маскувати своїх симпатій, ні антипатій (Фр., VI, 1951, 243); — Ви всі молоді, щирі, незіпсовані душі! Не слухайте голосу глухих, не йдіть за проводом сліпих, бо й самі вони не знають, куди йдуть (Кол., Терен.., 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 318.