НЕЙМОВІ́РНО.
1. Присл. до неймові́рний. Між галузок ховалось таке неймовірно блакитне небо, що ми переводили очі на чисті простори й рівняли [простір з небом] (Коцюб., II, 1955, 248); Стомилась Галя неймовірно, а пройшла дуже мало (Збан., Між.. людьми, 1955, 57); — Ти говорив промову? — неймовірно й іронічно перепитала Лія (Вас., II, 1959, 11).
2. у знач. присудк. сл. Не віриться. Неймовірно, але саме так було. Сидів він на явочній квартирі в Києві, ..глянув з балкона — аж у під’їзд входить Гаша Макарова з гестапівцями (Хижняк, Тамара, 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 325.