НЕКМІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. некмітли́вий. Дід ворушився на печі, бо все ніяк не міг заспокоїтись, що Свирид не привіз додому сибірської пшениці, все гнівався на синову некмітливість (Дім., І будуть люди, 1964, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 328.