НЕКОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е, у чому і без додатка. Який не має достатніх знань, недостатньо обізнаний з чим-небудь. [Ліда:] Я працювала рік, я віддала проектові стільки енергії.. А зараз досить одного зауваження людини, некомпетентної в цій справі,— .. і все летить… (Корн., І, 1955, 101); // Який свідчить про відсутність достатніх знань, певної обізнаності кого-небудь у чомусь. Життя переконливо показало, що будь-яке некомпетентне втручання в економічні і соціальні процеси, яке ігнорує їх об’єктивну сторону, здатне завдати лише величезної шкоди справі (Ком. Укр., 12, 1965, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 328.