НЕКО́ШЕНИЙ, а, е. Якого не косили, який стоїть на пні. Сахно втратила притомність. На щастя, тіло падало.. на м’який грунт у високу некошену траву (Смолич, І, 1958, 92); Дощі… Хліб у полі некошений мок… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 51); // На якому ніхто не косив (про луг, поле і т. ін.). Легко так іти некошеним лужком (Гонч., Вибр., 1959, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 329.