НЕНАГОДО́ВАНИЙ, а, е. Якого ніхто не нагодував; голодний. Її єдиная дитина! Мов одірвалось од гіллі, Ненагодоване і босе, Сорочечку до зносу носить (Шевч., II, 1963, 29); Ненагодовані лягли На голу землю ми з тобою… (Граб., І, 1959, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 341.