НЕНА́ТЛИЙ, а, е, діал. Ненаситний. — Так ось вона, та неймовірна казка Про змія лютого, що мав ненатлу, Вогненну пащу!.. (Вирган, В розп. літа, 1959, 102); Співає Карлос Пуебла! Ви чуєте голос Куби? Ваша душа затерпла, Ненатлі доларолюби (Павл., Пальм. віть, 1962, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 343.