НЕОБ’Ї́ЖДЖЕНИЙ, а, е. Не привчений до їзди (про коня). Усміхнувся [Дорошенко], згадавши, як одного разу.. доставили з Канади партію закуплених коней, диких, необ’їжджених (Гончар, Тронка, 1963, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 345.