НЕОБТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Якого не обтесали (у 1,2 знач.). Перші кам’яні споруди, збудовані в стародавні часи, складалися з великих необтесаних кам’яних брил (Таємн. вапна, 1957, 9); Трохи осторонь сяяла біла церковця, збудована багато років тому з необтесаних білокорих березових колод (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 116).
2. перен., розм. Некультурний, неосвічений. [Xемп:] Вона дуже необтесана (Корн., П’єси, 1947, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 345.