НЕОБТЯ́ЖЛИВИЙ, а, е. Який не вимагає великих зусиль, не створює труднощів, незручностей, не завдає клопоту кому-небудь. Коли Ярослава обрали секретарем комсомольської організації, одразу ж автоматично визначили йому і необтяжливу посаду, щоб на дозвіллі збирав комсомольські внески (Вол., Місячне срібло, 1961, 191); Стала дівчина посильною при сільраді. Робота необтяжлива, і часу було вдосталь для.. захоплення малюванням (Нар. тв. та етн., 1, 1968,47); Вони знову помовчали, проте їхня мовчанка була якоюсь природною, необтяжливою (Гончар, Таврія, 1952, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 346.