НЕОБХІ́ДНО, присудк. сл. Конче потрібно, є потреба. Терпляче роз’яснюють [комісари], що відступати необхідно, що такий наказ штабарму (Гончар, II, 1959, 110); Молодих літераторів необхідно вчити на найкращих прикладах творців вітчизняної класичної і сучасної літератури (Літ. газ., 7. VIII 1952, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 346.