НЕОСЯ́ЖНИЙ, а, е. Який не має видимих меж, дуже великий щодо розміру; неоглядний, неозорий. Іде неосяжним степом селянська підвода (Ю Янов., ІV, 1959, 239); Всі народи нашої неосяжної Батьківщини безмежно люблять свою прекрасну столицю (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 3); Синіло неосяжне море (Трубл., Мандр., 1938, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.