НЕОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який не має офіційного значення; позбавлений офіційності. Повертаючись від Ляща, в якого відбулася неофіційна нарада будівельників електростанції, Сагайдак на Косогорах зустрів Химку Цвіркуниху (Добр., Тече річка.., 1961, 264); Така [на командному пункті] служба, що не часто лунав тут сміх, не часто почуєш привітний неофіційний голос. Безконечні цифри, закодовані команди, рапорти — їх тільки й чуєш (Гончар, Тронка, 1963, 294); // Не визначений, не закріплений офіційно. Хазяїн трамбака — неофіційний помічник Професора (Ю. Янов., II, 1958, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.