НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, а, е. Якого не можна перевершити в чому-небудь. Сьогодні ми згадуємо Володимира Маяковського як неперевершеного співця братерської дружби народів (Тич., III, 1957, 457); Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (Літ. Укр., 30. XI 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.