НЕПЕРЕ́РВНИЙ, а, е. Який триває безперестанно, постійно, без перерви; безперервний. Поет може бути сильним тільки при тій умові, якщо весь час буде в своєму серці відчувати неперервний зв’язок з джерелами землі, життя джерелами (Тич., III, 1957, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 353.