НЕПИ́САНИЙ, а, е. Який існує за звичаєм, за традицією; не установлений, не прийнятий офіційно. Тася вже знала найменші подробиці внутрішнього життя ринку, його правила й розпорядки, його неписані закони (Дмит., Розлука, 1957, 176); Кожен сквер у цьому місті мав свій неписаний статут (Руд., Остання шабля, 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 354.