НЕПОВНОЗУ́БІ, бих, мн. Ряд ссавців із зубами спрощеного типу або без зубів. Лише в цій [неотропічній] області поширені такі представники ряду неповнозубих.., як панцирники, мурахоїди та лінивці (Посібник з зоогеогр., 1956, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 356.