НЕПОГРІШИ́МИЙ, а, е. Який ніколи не помиляється, не робить помилок, не має помилок. Я висловив свою думку тоном непогрішимого судді (Еллан, II, 1958, 32); Головний інженер не такий уже й непогрішимий, яким він здавався йому в перші дні директорування (Шовк., Інженери, 1956, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 358.