НЕПОГРІ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непогрі́шний. Була [Ніна] добре розвинена і могла говорити на яку завгодно тему, не претендуючи, однак, на мудрість і непогрішність свого мислення (Добр., Тече річка.., 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 358.