НЕПОДА́ТЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непідда́тливий. — Дурненька, — ніби лаяла опісля бабуня, розчісуючи довге, неподатливе її волосся (Коб., І, 1956, 339); Ось уже близько двох місяців тіпає його ця виснажлива, неподатлива хвороба (Добр., Очак. розмир, 1965, 388); Вона була горда та неподатлива, ніякої ганьби, ніякого згірдного слова не могла стерпіти!.. (Фр., V, 1951, 319); Гаркуша незабаром повертався знову, люто умовляючи неподатливих отаманів (Гончар, Таврія, 1952, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 358.