НЕПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Якого не подолали. Я, неподоланий, загляну смерті в очі (Бажан, Вибр., 1940, 167); В портах чужодальних морів, наче вимпел надій і привіту, неподоланий стяг майорів (Уп., Вітчизна миру, 1951, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 359.