НЕПОКІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непокі́рний. [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157); Я люблю тебе, Львове, без тями.. За столітню твою непокірність (Павл., Бистрина, 1959, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 360.