НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, а, е. Який не боїться, не полохається кого-небудь, досить сміливий. — А твій [батько] хто, що ти варнякаєш, сороченя? — Я — не сороченя, пане старосто, — трохи подумавши, одповів неполохливий Свиридон, — мій тато трудящий елемент на будівництві (Ю. Янов., Мир, 1956, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 360.