НЕПООДИНО́КИЙ, а, е. Який нерідко повторюється, трапляється і т. ін. Є непоодинокі випадки, коли через непідготовленість машин значна частина зерна розсипається по дорозі (Рад. Укр., 14.VІІ 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 361.