НЕПОСИДЮ́ЧЕ. Присл. до непосидю́чий. В сіренькому піджачку, в сірих штанцях на тонких ногах з гострими коліньми, він [актор] непосидюче метушився (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 363.