НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е. Не затемнений, не покритий мороком. * Образно. Батьківщино радянська прекрасна — Рідні шахти, поля, ручаї, Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої! (Гірник, Друзі.., 1953, 48); // перен. Який не втратив ясності. Пустили потім ясу, що звихнулась умом Чабаниха, але цьому мало хто вірив, бо в очах у неї видно було непотьмарений розум (Гончар, Тронка, 1963, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 364.