НЕПОШКО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який залишився цілим, справним; неушкоджений, незруйнований. Небезпека для танків була велика, але ж і виграш міг бути путній, коли захопити непошкоджений міст (Ю. Янов., II, 1954, 99); Оглянув [Денис] німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: — Зривай плиту (Гончар, III, 1959, 261); // Який не зазнав ушкодження, залишився цілим, здоровим (про людину, тварину і т. ін.). Щасливий повертається Кость зі стайні. Вітер [кінь] живий! Вітер непошкоджений! (Донч., І, 1956, 100); Одержавши листа від живого і навіть непошкодженого Олексія, Ольга заридала з радості (Сенч., Опов., 1959, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 365.