НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, а, е. Який не відповідає істині, дійсності; у якому відсутня правда. Неправдоподібні пояснення, що їх він дав Силантьєву, могли викликати підозру у злодійстві (Трубл., І, 1955, 92); // Незвичайний, дивний. Їй [весні] додає краси і неправдоподібна прозорість нічного повітря над Києвом (Смолич, Мир.., 1958, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 365.