НЕПРИ́БРАНИЙ, а, е.
1. Не приведений у належний стан, порядок. По ліву руч, під стіною, стояла неприбрана кровать [ліжко] (Мирний, III, 1954, 154); Валентин Модестович і Ганна Іванівна довго ще сиділи за неприбраним столом (Шовк., Інженери, 1948, 173); // Не одягнений по-святковому. Вона неприбрана, як була зранку в робочому, так і після перерви вийшла працювати в своїй чабанській одежі (Гончар, Тронка, 1963, 326); // Який не забрали, не поклали, не відправили і т. ін. на потрібне місце. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки (Н.-Лев., І, 1956, 167); На столі неприбраний рушник і немита тарілка (Коп., Земля.., 1957, 183).
2. Залишений незібраним; не вивезений з поля. Червоноармійці добровільно викликались допомогти селянам швидше впорати врожай, що через безнастанні обстріли так, здебільшого неприбраний, і ждав дощів у полукіпках (Гончар, II, 1959, 366); Де-не-де маячили неприбрані копи (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 367.