НЕПРИВІ́ТНО.
1. Присл. до неприві́тний. Копронідос зустрів його дуже непривітно… (Н.-Лев., III, 1956, 392); Од мене син мій непривітно одводить очі золоті… (Сос., II, 1958, 455).
2. у знач. присудк. сл. Неприємно, незатишно. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Донч., IV, 1957, 157); Настала пізня осінь, на полі мокро, непривітно (Ле, Право.., 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 367.