НЕПРИМУ́ШЕНО. Присл. до неприму́шений. Меценат і двоє його почесних гостей розмовляють.. голосно і непримушено (Л. Укр., III, 1952, 447); Скиба зняв шапку, оговтавсь трохи і вже непримушено розвів руками (Головко, І, 1957, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 368.