НЕПРИСУ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що відсу́тній 1. — Я їм покажу, я їх допечу! — страхав о. Василь неприсутніх парафіян (Коцюб., І, 1955, 324); Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193); — Ну й гопкало, — сказали всі присутні й за ними повторили всі неприсутні, — чистий тобі гопкало, так і садить того гопака (Ю. Янов., II, 1954, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 369.