НЕПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. Неприязне, недружелюбне, вороже ставлення; неприхильність до кого-небудь. Неприязні та сварки з ним у нас не було ніколи (Фр., І, 1955, 260); Сильна неприязнь до сина міцно засіла в Остаповій душі (Горд., II, 1959, 284); — Ми не повинні з вами неприязнь один до одного відчувати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 370.