НЕПРОЛА́ЗНИЙ, а, е, розм. Через який, по якому важко або неможливо пролізти, пройти, пробратися. По цих непролазних пущах, певне, ніколи не ступала людська нога (Коцюб., І, 1955, 361); Не питаючи згоди Тараса, повернув [візник] вуличкою ліворуч, знов у непролазну грязюку (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 332); Зовні ці зарості здавалися непролазними джунглями (Сенч., На Бат. горі, 1960, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 371.