НЕПІДКО́РЕНИЙ, а, е. Якого не підкорили. Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми, Щоб бачили ми твої хвилі ревучі, Батьків непідкорених, доли і кручі, Стежки й дороги, де виросли ми! (Мал., Битва, 1943, 141); * Образно. Це ж вкраїнська земля з верховин промовля Непідкореним духом могучим (Забашта, Вибр., 1958, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 354.