НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який важко або неможливо розібрати, прочитати, сприйняти і т. ін. Лемент то затихав, то лунав дужче. Долітали якісь нерозбірливі слова (Вас., II, 1959, 364); Він сидить і записує дрібним, нерозбірливим почерком те, що діється тепер у них на очах (Ів., Таємниця, 1959, 99); Нерозбірливим від контузії голосом він квапить лікаря, який його оглядає (Ю. Янов., І, 1954, 160).
2. розм. Невимогливий при виборі, оцінці і т. ін. кого-, чого-небудь. М. Г. Чернишевський різко критикував тих природодослідників і, зокрема, математиків, які були нерозбірливими у виборі філософських керівників (Наука.., 6, 1964, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 377.