НЕРОЗБІ́РЛИВО. Присл. до нерозбі́рливий. З окопів рідко хто додому писав, та ще й так нерозбірливо, що однаково на селі ніхто прочитати не міг (Ю. Янов., II, 1954, 228); Вперше Матюха щось нерозбірливо спитав чи сказав Гниді. Той відповів (Головко, II, 1957, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 377.