НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. Якого не можна роз’єднати, розділити; який являє собою єдине ціле з ким-, чим-небудь. Славна Комуністична партія об’єднала всі народи Радянського Союзу в одну сім’ю нероздільну (Тич., III, 1957, 455); Коли поет живе життям народу, тоді особисте так чи інакше переплітається з громадським, стає від нього нероздільним (Мал., Думки.., 1959, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 378.