НЕРОЗРІ́ЗАНИЙ, а, е. Не поділений, не роз’єднаний різанням на частини. Хата з повбираними стінами, з лавками навкруги, позастелюваними нерозрізаними рушниками, привітно прийняла в себе гостей (Н.-Лев., І, 1956, 145); На столі лежали цілі паки царських катеринок, рулони нерозрізаних керенок (Кучер, Трудна любов, 1960, 528).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 379.