НЕРОЗТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Якого хто-небудь не розтратив. * Образно. В очах дівчини світяться іскри нерозтраченої ніжності (Довж., Зач. Десна, 1957, 515); Чув [Черниш], як обличчя його пашить молодою нерозтраченою кров’ю (Гончар, III, 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 379.